Визнання заповіту недійсним

Визнання заповіту недійсним є способом судового захисту спадкових прав у випадках, коли заповіт складено з порушенням вимог закону або коли волевиявлення заповідача не відповідало його справжній волі.

Недійсний заповіт не створює юридичних наслідків, а спадкування у такому разі здійснюється відповідно до норм цивільного законодавства.

Правова природа недійсності заповіту

Цивільне законодавство України передбачає два види недійсності заповіту: нікчемність та оспорюваність.

Нікчемний заповіт є недійсним у силу закону та не потребує окремого судового рішення про визнання його недійсним. Оспорюваний заповіт може бути визнаний недійсним виключно на підставі рішення суду за позовом заінтересованої особи.

Підстави для визнання заповіту недійсним

Заповіт може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо буде встановлено, що:

• заповіт складено особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними;

• волевиявлення заповідача було спотворене внаслідок фізичного або психічного тиску, обману чи погроз;

• порушено вимоги щодо форми, змісту або порядку посвідчення заповіту;

• заповіт складено особою, яка не мала цивільної дієздатності або не мала права на його складання;

• заповіт підписано не особисто заповідачем або від його імені діяв представник.

Наявність таких обставин підлягає доведенню в суді.

Доказування у справах про недійсність заповіту

У справах цієї категорії ключове значення має доказування фактичних обставин складання заповіту. Суд оцінює докази в їх сукупності, з урахуванням часу, місця та умов, за яких було складено заповіт.

У разі оспорювання психічного стану заповідача суд, як правило, призначає посмертну судово-психіатричну експертизу. Її висновок є важливим доказом, але не має наперед визначальної сили та оцінюється разом з іншими матеріалами справи.

Хто має право звернутися до суду

Позов про визнання заповіту недійсним може бути поданий заінтересованою особою, спадкові права якої порушені внаслідок складання заповіту. Такими особами можуть бути спадкоємці за законом, спадкоємці за іншим заповітом, а також інші особи, права яких безпосередньо залежать від чинності заповіту.

Строк звернення до суду

Позов про визнання заповіту недійсним може бути поданий лише після смерті заповідача. До таких вимог застосовується загальний строк позовної давності — три роки з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого спадкового права.

Недотримання строку позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Наслідки визнання заповіту недійсним

У разі визнання заповіту недійсним спадкування здійснюється за законом. Якщо існувало декілька заповітів, недійсність останнього може призвести до відновлення дії попереднього, за умови його відповідності вимогам закону.

Недійсність може стосуватися як усього заповіту, так і окремих його положень, без автоматичного поширення на інші частини.

Роль адвоката

Справи про визнання заповіту недійсним належать до складних спадкових спорів та потребують належної правової підготовки. Формальний підхід до доказування або неправильне визначення підстав позову значно знижують шанси на позитивний результат.

Адвокат у таких справах забезпечує наступне:

• аналіз перспектив справи;

• формування доказової бази;

• підготовку процесуальних документів;

• представництво інтересів клієнта в суді.