Оскарження заповіту

Спадкування в Україні може здійснюватися за законом або за заповітом. Заповіт є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті та має пріоритет перед спадкуванням за законом.

Разом з тим, заповіт не є безумовним та може бути визнаний недійсним у випадках, передбачених цивільним законодавством. Справи про оскарження заповіту становлять значну частину судових спорів у сфері спадкового права.

Загальні підстави недійсності заповіту

Цивільне законодавство України розрізняє нікчемні та оспорювані заповіти.

Нікчемний заповіт є недійсним у силу закону та не потребує окремого судового рішення про визнання його недійсним. Оспорюваний заповіт може бути визнаний недійсним виключно за рішенням суду.

Нікчемний заповіт

Заповіт є нікчемним у випадках, коли він складений з грубим порушенням вимог закону. Зокрема, якщо заповіт:

• складений особою, яка не мала цивільної дієздатності або не мала права на його складання;

• підписаний не особисто заповідачем;

• складений представником від імені заповідача;

• не відповідає вимогам щодо письмової форми, часу, місця або порядку посвідчення;

• не посвідчений нотаріусом або іншою уповноваженою законом особою.

Такий заповіт не створює юридичних наслідків і не підлягає виконанню.

Оспорюваний заповіт

Оспорюваним є заповіт, недійсність якого встановлюється судом у разі доведення того, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його справжній волі.

Підставами для визнання заповіту недійсним у судовому порядку можуть бути:

• складання заповіту у стані, коли заповідач не усвідомлював значення своїх дій або не міг керувати ними;

• здійснення фізичного або психічного тиску на заповідача;

• обман, погроза або інші форми впливу, що спотворили волевиявлення.

У таких справах істотне значення має судово-психіатрична експертиза, а також сукупність інших доказів, які оцінюються судом у взаємозв’язку.

Недостойні спадкоємці

Окремою підставою для оскарження заповіту є наявність недостойних спадкоємців. До них належать особи, які умисно позбавили життя спадкодавця або інших можливих спадкоємців, вчинили замах на їхнє життя, або умисно перешкоджали складанню, зміні чи скасуванню заповіту з метою отримання спадщини або збільшення своєї частки.

У таких випадках спадкові права відповідних осіб підлягають усуненню.

Хто має право оскаржити заповіт

Право на оскарження заповіту мають заінтересовані особи, чиї спадкові права порушені внаслідок його складання. До таких осіб, з урахуванням судової практики, належать спадкоємці за законом, спадкоємці за іншим заповітом, а також особи, на користь яких був встановлений заповідальний відказ.

Строк звернення до суду

Оскарження заповіту можливе лише після смерті заповідача. До таких вимог застосовується загальний строк позовної давності — три роки з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Пропуск строку позовної давності є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Наслідки визнання заповіту недійсним

У разі визнання заповіту недійсним спадкування здійснюється за законом. Якщо заповітів було декілька, недійсність останнього заповіту призводить до відновлення дії попереднього, за умови його законності.

Недійсним може бути визнаний як заповіт у цілому, так і окремі його положення.

Роль адвоката

Справи про оскарження заповіту є складними та потребують глибокого аналізу обставин складання заповіту, доказової бази та судової практики. Формальний підхід до таких спорів, як правило, призводить до відмови у задоволенні позову.

Адвокат забезпечує наступне:

• оцінку перспектив справи;

• підготовку процесуальних документів;

• формування доказів;

• представництво інтересів у суді.